Зречіться душею та серцем
Від сили пітьми негожої,
Наповнюйте світлом джерельце
Душі – іскри теплої, Божої...

І у темряві буде світло, якщо ваше серце з Христом…
преподобний Гавриїл (Ургебадзе)

Коли дивлюсь на Тебе, мій Сину,
То навколо усе розквітає.
Я, мов пташка, у небо лину –
Це душа так від щастя співає!
Бо не просто я жінка, а Мати
Того, Хто прийшов немовлятком
В грішний світ усіх визволяти
Воскресінням! А смерть є початком!
Твоє серденько б'ється так тихо,
І м'яке, наче пух, волосся...
Мій синочку, чатує скрізь лихо,
Так на світі оцім повелося...
Коли дивлюсь на Тебе, цілую,
Коли ніжно гойдаю на грудях,
Кожний подих Твій серце хвилює,
Я боюсь, бо підеш Ти у люди...
А я стану тоді сиротою...
Спи, синочку мій, спи, мій Ісусе,
О як гарно, спокійно з Тобою… –
Усміхається сумно Матуся...

***

Так, з бідою і лихом завжди сам на сам,
Що казати, довіритися кому?..
Не розвіяти біль холодним вітрам,
І чи люди оті, хто придумав війну?
Не відчує наш біль той, хто хоче війни,
В кому ненависть й злість не згасає на мить.
Але стати, як ці?! Боже нас борони,
Подивись у небесну, чисту блакить!
Хто не сам за себе – за того Бог!
В чистоті свою душу ти збережи,
Серед тих Він, що моляться вдвох чи втрьох,
Просять щиро: «Господи, допоможи!»
Не підступить до тебе ні аспид, ні змій,
Не наважиться зло зробити біс,
Тільки вір, у молитві надійній стій,
То вже Ангели йдуть за тебе у бій!
На руках тебе, сину, вони понесуть,
Не торкнеться тебе ні стріла, ні меч...
То ж не бійся, бо ті завжди програють,
В кого серце, як лід, а душа – камінець.